ДОКТРИНА ТА ІДЕОЛОГІЯ СТРИГОЛЬНИЦТВА ЯК СПРОБА ФОРМУВАННЯ НОВОЇ СВІТОГЛЯДНОЇ ПАРАДИГМИ НА ТЕРЕНАХ ПІВНІЧНО-СХІДНИХ РУСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ХІⅤ – НА ПОЧАТКУ ХⅤ СТ.

Анотація

У статті проаналізовано основні елементи віровчень стригольників, виявлено їхні особливості на основі детального аналізу доступних для нас джерел. Розгляд доктрини та ідеології здійснено виходячи з розуміння того, що рух стригольників був досить локальним у часі та просторі. Наголошено на тому, що даний єретичний рух охопив лише Новгород і Псков, скоріш за все, навіть без округи, тобто був міським рухом. Але навіть у межах найбільших міст північно-східних руських земель він не став достатньо масовим, аби наповнити повідомленнями про себе сторінки літописів. Попри це, стригольництво спричинило листування новгородської й псковської влади (світської та духовної) з вищими ієрархами церкви – константинопольським патріархом і московським митрополитом. Це свідчить про серйозність проблеми, що постала перед церквою в Новгороді та Пскові. Підтвердженням цієї тези слугують активні заходи щодо викорінення першого організованого єретичного руху в Північно-Східній Русі – гоніння архієпископа Мойсея, антистригольницька місія архієпископа Діонісія, викриття єпископа Стефана Пермського, можливо, соборний суд під головуванням Новгорода та Пскова. Звернено увагу та те, що стригольники не були цілком оригінальними релігійними мислителями. Їхній світогляд навряд чи докорінно відрізнявся від церковного. В ідеологічній доктрині не було інтелектуально-витонченого гуманістичного критицизму чи раціоналізму. Водночас стригольницька доктрина була догматично бездоганною, що визнавали навіть найзапекліші її опоненти. Загалом єресь стригольників розглядається як своєрідний релігійний феномен духовного життя в означеному регіоні Східної Європи. Віровчення єретиків трактується передусім як реакція частини населення на трансформацію статусу церкви в суспільстві та шляхів і методів його досягнення. Ведучи гостру полеміку з офіційною церквою, стригольники заперечували основні християнські догмати, сповідалися матінці-землі, не визнавали духовенство станом, наділеним благодаттю, та звинувачували священиків у поставленні «по мзді». Швидке поширення таких ідей у Новгороді та Пскові стало причиною активної боротьби офіційної Церкви з єретиками.