МИКИТА ХРУЩОВ ПРО ОСОБИСТІ ВІДНОСИНИ В КОЛІ ВИЩИХ КЕРІВНИКІВ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ 30-Х РОКІВ ХХ СТ.

Анотація

На основі мемуарів М. Хрущова, який наприкінці 1930-х років очолював Україну, висвітлені особисті стосунки в колі вищого керівництва республіки. Автор з самого початку зазначив, що в двадцяті роки Й. Сталін саркастично характеризував особисті відносини на самій верхівці української влади. У зв’язку з цим у статті наголошено, що і в Москві були неприязні особисті стосунки між вищими керівниками. Показано, що М. Хрущов перед тим, як приступити до роботи очільника України, підбирав кадри до свого апарату управління. При цьому він звертав особливу увагу на характер людини, що кінець кінцем визначало її особисті стосунки з оточенням. Йшов 1938 рік. У розпалі були масові політичні репресії, які під керівництвом Сталіна проводив НКВД. Хрущов потрапив в Україні в дуже непросту ситуацію, пов’язану з тим, що керівник українського НКВД А. Успенський фактично міг ігнорувати його вказівки. Це відразу створило неприязні особисті стосунки між ними. Хрущов, як він пише, намагався захистити українських інтелігентів і йшов на конфлікт з очільником НКВД. Він же визнає, що в багатьох випадках був безсилий зупинити свавілля чекістів, однак, коли до справи втручався Й. Сталін, то НКВД його волю виконувало беззастережно. Для Хрущова ж місцеве НКВД влаштовувало «спектаклі» з метою довести, що звинувачення проти громадян є цілком законними. У керівних колах України панував страх, підозріливість, що породжувало відповідні особисті стосунки. Хрущов зокрема підкреслив, що будь-яка підозра в нелояльності до так званої «генеральної лінії партії» ставила людину в коло потенційних ворогів народу. Особисті відносини з такою особою, не дивлячись на її попередні заслуги, були неприязними або ж просто обривалися. Автор зазначає, що недовіра один до одного, підозріливість у вищому керівництві, яка сформувалася саме в тридцяті роки, перейшла і в наступні десятиліття більшовицького правління.