ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ

Ключові слова: інтелектуальна діяльність, інтелектуальна власність, регулювання, державне регулювання, об’єкти інтелектуальної власності

Анотація

У цій роботі здійснено спробу розглянути особливості регулювання інтелектуальної власності у зарубіжних країнах, зокрема США, Великобританії та Японії. Вивчення досвіду США є цікавим з точки зору кількості та якості прийнятих законів та указів, що регулюють сферу інтелектуальної власності. Особливої уваги потребує відомий Закон Бай-Доула, що корінним чином змінив державну політику у сфері інтелектуальної власності щодо розподілу прав на результати інтелектуальної власності, створюваних за рахунок коштів державного бюджету. Досвід Великобританії акцентує увагу на потребі належного інформування дослідників у питаннях інтелектуальної власності та її об’єктів. Японія досягла значних успіхів у сфері інтеграції науки та промисловості й відобразила у вибраних нею механізмах технологічного розвитку особливості власної культури. Використання наявного досвіду сучасних міжнародних систем інтелектуальної власності зарубіжних країн є необхідною передумовою для досягнення високого економічного та соціального розвитку будь-якої сучасної держави та формування нею відповідних механізмів регулювання сфери інтелектуальної власності. Використання кращих практик для створення та охорони інтелектуальної власності сприятиме використанню й подальшому розвитку винахідницьких і творчих досягнень, підтримуватиме і зберігатиме національний потенціал у сфері інтелектуальної діяльності та стимулюватиме залучення необхідних або бажаних інвестицій, здійснюючи стабілізуючий вплив на економічно-соціальний розвиток суспільства та держави, за якого як вітчизняні, так і зарубіжні інвестори будуть впевненими в тому, що їхні права у сфері інтелектуальної власності будуть дотримуватися та захищатися. Створення такої системи має й особливе значення для нашої держави як країни зі значним науково-технічним та інтелектуальним потенціалом.

Посилання

1. Бочарова Н.В. Законодавче забезпечення права інтелектуальної власності в країнах Європи (порівняльно-правовий аналіз). Порівняльно-правові дослідження. 2009. № 2. С. 118–123.
2. Каширин А.И. Новый подход к формированию инновационного законодательства. Инновации. 2006. № 3. С. 12–17.
3. Лаптев Г.Д., Рычев М.В., Цыганов С.А. Инфраструктура трансфера университетских технологий. Москва, 2000. 81 с.
4. Стадник О.І. Стратегія інтелектуальної власності в Японії. Електронне наукове видання «Глобальні та національні проблеми економіки». Випуск 2. 2014. URL: http://global-national.in.ua/vipusk-1-2014/68-stadnik-o-i-strategiyaintelektualnoji-vlasnosti-v-yaponiji
5. Цибульов П.М., Корсун В.Ф. Комерціалізація інтелектуальної власності університетами та науковими установами: досвід США та можливості його використання в Україні. Наука та інновації. 2014. Т. 10. № 3. С. 47–57.
6. Якубівська Ю.Є. Особливості державно-правового регулювання інтелектуальної власності в країнах Європи (на прикладі Великобританії). URL: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/1540/1/13_%D1%84%D0%B0%D1%85.pdf
7. Technikal Change and Economic Theory. Pinter, 1988. URL: http//www.freemanchris.org/publications
Опубліковано
2023-06-08
Як цитувати
Андріяш, В. (2023). ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ. Літопис Волині, (28), 338-343. https://doi.org/10.32782/2305-9389/2023.28.48
Розділ
Публічне управління