ОСТРІВ ЗМІЇНИЙ У СИСТЕМІ СУЧАСНИХ МАРКЕРІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УКРАЇНЦІВ

Анотація

У статті аналізується трансформація символічного образу острова Зміїного в системі сучасних маркерів української національної ідентичності. Показано, що ця невелика скеляста територія, відома з давніх часів як священне місце, у XX і XXI ст. поступово набула подвійного значення: стратегічного центру в Чорному морі та центру історичної пам’яті. Розкривається, як судові дебати щодо морської демаркації, події після 2014 р. та повномасштабна війна 2022 р. посилили наративи про суверенітет, захист кордонів та громадянську стійкість. Методологічно стаття спирається на порівняльний підхід, дискурсивний аналіз медійних та художніх репрезентацій, а також інтерпретацію соціологічних показників гордості, довіри та почуття приналежності. Доведено багатовимірність образу Зміїного: у територіальному вимірі він функціонує як маркер цілісності держави; у політичному вимірі – як знак опору агресору та здатності до самоорганізації; у культурному вимірі – як символ у мистецтві та матеріальній культурі; у соціально-психологічному вимірі він функціонує як чинник консолідації, що мобілізує колективні дії. Простежено механізми міфологізації – від «місця пам’яті» до «кордону свободи». Показано, що фраза, народжена в контексті військового конфлікту, функціонувала як тригер колективної ідентифікації, перетворюючи Зміїний на центр пам’яті, а образ прикордонника – на архетип громадянської мужності. Зроблено висновок, що Зміїний є не лише об’єктом геополітичної конкуренції, а й культурним та цивілізаційним маркером, який інтегрує досвід травми та опору в позитивну програму державної суб’єктивності. Таким чином, острів функціонує як вузлова точка символічних географічних локацій України, зміцнюючи громадянський вимір нації, поглиблюючи практики пам’яті та підтримуючи стійкість спільноти в умовах тривалої війни; його образ слугує інструментом політичної комунікації та легітимізації українського суверенітету в глобальному просторі.