МІЖНАРОДНИЙ ІМІДЖ ДЕРЖАВИ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС У ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Ключові слова: міжнародний імідж держави, публічна дипломатія, стратегічні комунікації, м’яка сила, кризові комунікації, репутаційні ризики, дипломатичні представництва, зовнішньополітичні комунікації

Анотація

У статті обґрунтовано, що в умовах глобалізованого інформаційного простору міжнародний імідж держави функціонує як стратегічний ресурс, від якого залежать політична суб’єктність, економічна привабливість та безпекова стійкість. Проаналізовано взаємодію публічної дипломатії, політичного PR та концепції м’якої сили, а також визначено необхідність узгодження цих інструментів із довгостроковими зовнішньополітичними пріоритетами держави. Розкрито багатовимірну структуру міжнародного іміджу та залежність його складників від політичних, економічних, культурних і гуманітарних чинників.Доведено ключову роль кризових комунікацій у зовнішньополітичному контексті як інструмента збереження та відновлення міжнародної репутації. Особливу увагу приділено випереджальній комунікації, яка дає змогу мінімізувати репутаційні втрати, а також підходу damage control, що передбачає своєчасне визнання проблеми, публічну відповідальність та розроблення чітких планів подолання наслідків із метою підтримання довіри міжнародної спільноти.Визначено інституційні умови підвищення ефективності комунікаційної діяльності держави. Окреслено провідну координуючу роль Міністерства закордонних справ України, підкреслено значення дипломатичних представництв як комунікаційних центрів та обґрунтовано доцільність створення у складі посольств підрозділів стратегічних комунікацій і кризового PR. Наголошено на ролі інституту Надзвичайних і Повноважних Послів як провідників політичної волі вищого керівництва держави та фасилітаторів міждержавного діалогу, а також на важливості раннього виявлення уразливих точок і перетворення ризиків на можливості розвитку.Авторський внесок полягає у формулюванні практичних рекомендацій щодо створення спеціалізованих аналітичних центрів для моніторингу та прогнозування, посилення кадрового потенціалу у сфері стратегічних комунікацій та розроблення єдиної національної концепції комунікаційного позиціонування України. Очікуваним результатом реалізації запропонованих заходів є підвищення узгодженості інформаційних наративів, зміцнення міжнародної довіри та трансформація комунікаційного потенціалу держави у дієвий інструмент стратегічного розвитку та довгострокового міжнародного партнерства.

Посилання

1. Єремєєва І. Теоретико-методологічні аспекти поняття «міжнародний імідж держави». Krakowskie studia małopolskie. 2022. Т. 36. № 4. С. 61–77. URL: https://doi.org/10.15804/ksm20220404
2. Vysotskyi O., Vysotska O. Technologies of public diplomacy:methodological principles and practical potential. Epistemological studies in philosophy social and political sciences. 2020. Т. 3. № 1. Р. 139–147. URL: ttps://doi.org/10.15421/342015
3. Стратегія «розумної сили» як ключова передумова перемоги України в російсько-українській неоімперській війні / C. Даниленко та ін. Українознавчий альманах. 2022. № 30. С. 43–53. URL: https://doi.org/10.17721/2520-2626/2022.30.6
4. Гарькавий Є. Кризові комунікації як напрям реалізації стратегічних комунікацій у силах оборони України. Політичне життя. 2019. № 3. С. 64–70. URL: https://doi.org/10.31558/2519-2949.2019.3.10
5. Olsson E.-K. Public diplomacy as a crisis communication tool. Journal of international communication. 2013. Т. 19. № 2. Р. 219–234. URL: https://doi.org/10.1080/13216597.2013.838906
6. Сухорольська І., Климчук І. Громадська (публічна) дипломатія в умовах агресивної війни росії проти Укра- їни. Вісник Львівського університету. Серія «Філософсько-політологічні студії». 2022. № 43. С. 322–331. URL: https://doi.org/10.30970/pps.2022.43.39
7. Obi O., Odilibe I., Arowoogun J. Crisis communication and U.S. national security: a comprehensive review: understanding the importance of timely and accurate information dissemination. International journal of applied research in social sciences. 2024. Т. 6. № 2. Р. 116–139. URL: https://doi.org/10.51594/ijarss.v6i2.779
8. Налутка П., Мищишин Р. Управління репутаційними ризиками організацій за кризових умов: особливості та перспективи. Економіка та суспільство. 2023. № 50. URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-50-5
9. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 р. «Про Стратегію зовнішньополітичної діяльності України» : Указ Президента України від 30.08.2021 № 448/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/448/2021#Text
10. Башук А. Комунікаційні стратегії державної влади в умовах інформаційного суспільства : монографія. Кам’янець- Подільський : Друкарня «Рута», 2019. 293 с. URL: https://scc.knu.ua/upload/iblock/3a4/dis_Bashuk.pdf
11. Федчишин С.А. Дипломатична служба України: організаційно-правові засади : дис. … докт. юрид. наук. Харків, 2021. 511 с. URL: http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/16029
12. Дорош Л., Яблонська М. «М’яка сила» Китаю: оцінка ефективності та реакція на сучасні виклики. Гуманітарні візії. 2021. Вип. 7. № 2. С. 23–27. URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2021/nov/25298/stattyadorosh2227_1.pdf
Опубліковано
2025-11-28
Як цитувати
Шихутський, Р. (2025). МІЖНАРОДНИЙ ІМІДЖ ДЕРЖАВИ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС У ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ. Літопис Волині, (33), 293-298. https://doi.org/10.32782/2305-9389/2025.33.48
Розділ
Політологія