ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ КДБ ПРОТИ УКРАЇНСЬКИХ ДИСИДЕНТІВ-ПОСТШІСТДЕСЯТНИКІВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1970-Х РОКІВ

Анотація

Метою статті є всебічний аналіз особливостей використання Комітетом державної безпеки (КДБ) попереджувально-профілактичних заходів проти постшістдесятницького середовища в другій половині 1970-х років. Методологічною основою статті виступили принципи об’єктивності, історизму, всебічності, наступності, а також комплекс загальнонаукових та спеціально-історичних методів. У роботі використано методи аналізу та синтезу, проблемно-хронологічний, ретроспективний, метод порівняння та зіставлення інформації з різних джерел. Основу джерельної бази становлять матеріали доповідних записок керівництва українського республіканського КДБ на адресу партійних лідерів та московського центру, які зосереджені в Галузевому державному архіві Служби безпеки України (ГДА СБУ). Автори доходять висновку, що попереджувально-профілактичні заходи КДБ у другій половині 1970-х років стали одним із ключових інструментів радянської репресивної політики проти українських дисидентів-постшістдесятників. Використовуючи мережу агентури, особисті контакти, тиск через офіційні структури та можливості радянських ЗМІ, спецслужба прагнула нейтралізувати активність інтелігенції, схилити інакодумців до публічного каяття та поступової ізоляції від однодумців. Масштабність і системність цієї діяльності сприяли значному скороченню дисидентського середовища та звуженню простору для громадського опору. Попри відсутність відкритих масових репресій проти середовища постшістдесятників на кшталт початку 1970-х років саме профілактичні методи, що поєднували елементи психологічного тиску, дискредитації та матеріальних заохочень, виявилися надзвичайно ефективними у справі дезорганізації руху. Вони не лише паралізували активність багатьох інакодумців, а й завдали серйозного удару по моральному стану середовища, підірвали довіру між його учасниками й перешкодили численному залученню молодого покоління українців до опозиційної діяльності. У підсумку це стало важливим чинником занепаду дисидентського руху в Україні на початку 1980-х років.