ЄЗУЇТСЬКІ КОЛЕГІУМИ У ЄВРОПІ: МОДЕЛЬ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ

Анотація

У статті зроблено спробу аналізу освітньо-виховної концепції єзуїтських колегіумів – навчальних закладів Товариства Ісуса. Заснований у 1534 р. Ігнатієм Лойолою, орден виконував не лише духовні функції, які покладалися на нього Католицькою церквою, а й здійснював широкий спектр світської діяльності, зокрема освітньої.З’ясовано, що завдяки високим стандартам якості освіти, інноваційним педагогічним підходам та розробленій системі виховання єзуїтські колегіуми надзвичайно швидко закріпили за собою репутацію провідних навчальних закладів у всій Європі та далеко за її межами.Розглянуто історичні умови появи єзуїтських колегіумів у країнах Західної Європи. Зазначено, що в ранньо-модерний період різко зросла потреба в освічених кадрах. Це було пов’язано з розвитком централізованих держав, бюрократичного апарату, судової системи та інших державних інституцій. Паралельно із цим зростання міського населення зумовило попит на доступну та якісну освіту. На тлі глибоких релігійних трансформацій, що охопили Європу в період Реформації, єзуїти розглядали освіту як один із найдієвіших інструментів впливу на молоде покоління, що мало виховуватися в релігійному дусі. На тлі цих змін єзуїтські колегіуми стали осередками формування нової еліти – не лише духовної, а й світської.Показано, що формування унікальної за своїм змістом єзуїтської педагогічної системи нерозривно пов’язане з плеядою видатних представників чернечого Ордену єзуїтів: Ігнатієм Лойолою, Хосе де Акостою, Яковом Баль-де, Атанасіусом Кірхером, котрі збагатили педагогічну думку новими ідеями та підходами. Охарактеризовано методику студій у єзуїтських колегіумах. З’ясовано, що особлива роль у навчально-виховному процесі відводилася формуванню внутрішньої мотивації до навчання та самовдосконалення, а також вихованню високої моральної відповідальності за свої вчинки. Методика навчання у єзуїтських колегіумах відзначалася інноваційністю для того часу. Вона свідомо спрямовувалася на всебічне залучення учнів до процесу пізнання нового. Викладачі-єзуїти активно використовували різноманітні інтерактивні методи навчання, такі як публічні диспути, дебати на актуальні теми, повчальні та цікаві театральні постановки, написання есе та віршів вишуканою латинською мовою.Показано, що єзуїтська модель освіти зробила помітний вплив на розвиток шкільної справи у Європі. Чимало навчальних закладів різних країн запозичували та адаптовували прогресивні педагогічні підходи єзуїтів. Деякі з них залишаються актуальними та широко впроваджуються в сучасній школі й сьогодні.