ЗУСТРІЧ КУЛЬТУР: УКРАЇНСЬКО-ЯПОНСЬКІ КУЛЬТУРНІ ВЗАЄМИНИ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ (НА ПРИКЛАДІ ТЕАТРАЛЬНИХ ТУРНЕ)
Анотація
У статті аналізуються перші культурні українсько-японські контакти, що склалися на початку ХХ ст. із моменту гастрольного турне української театральної трупи під керівництвом К. Кармелюка-Каменського у японських містах Кобе, Токіо, Камакурі та Йокагамі. Завдяки співпраці з японською співачкою Мацуі Сумако стали можливими ці гастролі, а отже, і знайомство японського суспільства з українською культурою.Виявлено, що українські актори у національних костюмах справили глибоке враження на японців не лише своєю акторською майстерністю, а й виконанням українських народних пісень та танців, самобутністю української культури. Для Японії це був абсолютно новий досвід і нові знання про європейську культуру, оскільки вона тривалий час залишалася закритою країною. На початку ХХ ст. фактично паралельно із гастролями українського театру в Японії відбувається культурний синтез японських традицій і західноєвропейських цінностей, що, з одного боку, унікальним чином зберегло і підкреслило японську національну ідентичність, а з іншого – органічно вплело європейський, зокрема й український, світогляд у культуру Японії.Зважаючи на те, що у численних газетних матеріалах та інших документах збереглося чимало інформації про «малороську театральну трупу», можемо стверджувати, що глядачі (а з ними і японське суспільство) усвідомлювали, що актори були не з Росії, а з України, і чітко розмежовували діяльність російських та українських діячів мистецтв. До того ж більшість номерів репертуару трупи під керівництвом К. Кармелюка-Каменського становили українські народні пісні та танці, а театральні вистави та опери виконувалися українською мовою.Звісно, театральні гастролі української трупи К. Кармелюка-Каменського є лише одним із невеликих фрагментів україно-японських культурних взаємин, однак саме з дослідженого у статті театрального турне Японією розпочалося знайомство японців з українською культурою та активні українсько-японські культурні взаємини.
Посилання
2. Капранов С.В. Японознавство в Україні: головні етапи розвитку до 1991 року. Магістеріум. 2007. Вип 26. С. 43–48.
3. Лах Р.А. Японія у житті та науково-публіцистичній спадщині Івана Світа (1897–1989). Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2017. Вип. 65. С. 234–245.
4. Накай К. Україна і Японія. Дещо про відносини між обома країнами та про українознавство в Японії. Українська орієнталістика. 2007–2008. Вип. 2–3. С. 137–141.
5. Світ І. Українсько-японські взаємини 1903–1945 (історичний аналіз і спостереження). Нью-Йорк : Українське історичне товариство, 1972. 371 с.
6. Стрільчук Л., Гусак Д. Культурна модернізація Японії: від традиціоналізму до культурної експансії. Літопис Волині. Всеукраїнський науковий часопис. 2024. Число 31. С. 99–103.
7. Стрільчук Л., Ткачук А. Японія: поступ від ізоляції та традиціоналізму до глобалізаційної єдності культури. Літопис Волині. Всеукраїнський науковий часопис. 2025. Число 32. С. 170–174.
8. Cipko S. Ukrainians in Manchuria, China: A Concise Historical Survev, Past Impefect, Vol.1, 1992, 157 p.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.


