ДЕМОКРАТИЧНИЙ ВІДКАТ У ГРУЗІЇ: РОЗВОРОТ ВІД ЗАХОДУ ДО РОСІЇ

Анотація

У статті розглядається відкат грузинської демократії від західної політичної траєкторії в бік курсу, орієнтованого на російську модель розвитку. Регрес демократії – проблема не лише Грузії, а й частина глобальної тенденції, що спостерігається в останні два десятиліття як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Серед пострадянських держав яскравими прикладами такої тенденції є Білорусь, де міцно зміцнився авторитарний режим, і Росія, де політична конкуренція практично знівельована. У цьому контексті випадок Грузії є особливо показовим, оскільки країна історично сприймалася як один із лідерів демократичного переходу в регіоні. Однак останніми роками зниження довіри до західних інститутів, поглиблення політичної поляризації та посилення авторитарних тенденцій сформували траєкторію, яка багато в чому нагадує російський варіант політичного розвитку.У статті в динаміці аналізуються процеси, що відбуваються в Грузії, – антидемократичні дії правлячої партії «Грузинська мрія» та методи, якими ця партія впроваджує в Грузії елементи так званої «суверенної демократії» російського зразку й, певною мірою, автократії. До них належать нагнітання страху в суспільстві, створення уявлення про Захід як про загрозу національному суверенітету країни та використання теорій змови, які передбачають, що проти громадян веде боротьбу «партія глобальної війни».У статті також розглядається все більший тиск на опозиційних політиків і політичні партії, ЗМІ й незалежні неурядові організації. Найбільш яскравим прикладом відступу від європейських стандартів став закон «Про прозорість іноземного впливу», який отримав назву «російський закон» через схожість із законодавством, ухваленим у Росії у 2012 році. Це викликало широкий громадський протест, посилило ізоляцію Грузії від демократичного світу й фактично заморозило інтеграцію країни до євроатлантичних інститутів. У результаті Грузія істотно «відстала» від своїх колег по Асоційованому тріо – Молдови й України, з якими раніше здійснювала скоординовані кроки в напрямі глибшої європейської інтеграції.