ЕТНОПОЛІТИЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В УКРАЇНІ:  НАЦІОНАЛЬНИЙ І РЕГІОНАЛЬНИЙ (ЗАКАРПАТСЬКИЙ) ВИМІРИ

Михайло Зан

doi:10.32782/2305-9389/2025.33.54

Михайло Зан Ужгородський національний університет https://orcid.org/0000-0001-8967-0083

DOI: https://doi.org/10.32782/2305-9389/2025.33.54

Ключові слова: етнолітичний менеджмент, міноритарні етнічні групи, національні меншини, корінні народи, парламент, президент, уряд, регіональна влада, Україна, Закарпатська область

Анотація

У статті розглядається проблематика етнополітичного менеджменту в Україні на національному й регіональному (на прикладі Закарпатської області) рівнях. Автор аналізує останні дослідження та публікації, присвячені цій проблемі. На його думку, етнополітичний менеджмент в Україні еволюціонував і пройшов чотири етапи: перший етап (1991–2004), у рамках якого модель етнополітики держави наближалася до політики мультикультуралізму; другий етап (2005–2013), у часи якого завдяки спекуляціям довкола мовного питання й правами національних меншин, зокрема російської, етнополітика України сконцентрувалася на демаркаційній межі «Схід-Захід»; третій етап (2014–2021), під час якого етнополітичний менеджмент України реалізує формат інтеграційної моделі етнополітики; четвертий етап (із лютого 2022 року), коли через протидію дезінформації та деструктивному концепту «русского мира» формується нова ідентичність української політичної нації.Автор звертає увагу на те, що на стратегічному рівні етнополітичного менеджменту України представлені такі владні інституції, як Комітет з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Уповноважений із захисту державної мови; відділ забезпечення діяльності Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу тощо. Водночас на тактичному рівні управління етнокультурною різноманітністю й урегулювання етнополітичних процесів здійснює Державна служба з етнополітики та свободи совісті. Дорадчими інституціями на національному рівні етнополітичного менеджменту є Експертна рада з питань етнополітики й Рада громадських об’єднань національних меншин (спільнот) України.Констатовано, що на регіональному рівні (Закарпаття) до структури етнополітичного менеджменту входять постійна комісія з питань освіти, науки, духовності та національних меншин при Закарпатській обласній раді; Управління національностей та релігій при Департаменті стратегічних комунікацій, національностей та релігій Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації; Центр культур національних меншин Закарпаття в м. Ужгороді.З ураховуванням позитивного досвіду сусідніх країн і нагальності врегулювання окремих етнополітичних проблем в Україні автор рекомендував у повоєнній перспективі започаткувати роботу інституції Уповноваженого у справах ромських громад України та структурного підрозділу на базі ДЕСС, базовим завданням якого б стала координація етнокультурної взаємодії з українською діаспорою.

Посилання

1. Антонюк О. Етнополітичний менеджмент: теоретичне обґрунтування та емпірична реальність. Персонал. 2007. № 6. С. 21–27 (початок); № 8. С. 4–9 (закінчення).
2. Антонюк О.В., Антонюк О.Л. Теоретико-методологічні засади етнополітичного менеджменту. Наукові праці МАУП. 2007. Вип. 2 (16). С. 160–166.
3. Ведернікова І. Колишній неуповноважений, або як система пережила кризу і відторгає «чужих». Дзеркало тижня. Дата оновлення: 29.05.2015. URL: https://zn.ua/ukr/internal/kolishniy-neupovnovazheniy-abo-yak-sistema-perezhila-krizu-i-vidtorgaye-chuzhih-_.html (дата звернення: 12.08.2025).
4. Грицик Л. Формування інституційного рівня державного регулювання міжнаціональних відносин в Україні (1991–2011 рр.). Часопис української історії. 2014. Вип. 29. С. 46–51.
5. Департамент у справах релігій та національностей. Міністерство культури України. URL: http://mincult.kmu.gov.ua/ control/publish/article?art_id=245168495 (дата звернення: 16.11.2018).
6. Експертна Рада з питань етнополітики. Державна служба з етнополітики та свободи совісті. URL: https://dess.gov.ua/expert-council-on-ethnic-affairs/ (дата звернення: 27.08.2025).
7. Зан М.П. Порівняльний аналіз етнополітичного менеджменту в Словацькій Республіці та Україні (за результатами експертного опитування). Політикус. Одеса, 2020. Вип. 2. С. 177–184.
8. Зан М.П. Структурно-функціональні особливості етнополітичного менеджменту в Україні та Румунії: компаративний вимір. Політичне життя. 2019. Вип. 4. С. 22–31.
9. Зварич І. Формування національної ідентичності – домінанта етнополітичного менеджменту України. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. 2009. Вип. 43. С. 330–341.
10. Звіт про роботу Центру за 2024 рік. Центр культур національних меншин Закарпаття. URL: http://centerkyltyr.pp.ua/2024/01/04/5007/ (дата оновлення: 27.08.2025).
11. Комунальна установа «Центр громадськості та національних культур» Мукачівської міської ради. Мукачівська міська рада. URL: https://mukachevo-rada.gov.ua/upravlinnya-mistom/meshkancyu/kultura/klubni-zakladi/centr-gro-madskosti-ta-nacionalnih-kultur (дата оновлення: 27.08.2025).
12. Котигоренко В.О. Становлення державного етнополітичного менеджменту в Україні. Політичний менеджмент. 2004. № 6. С. 48–63.
13. Майборода О. Принцип системності в управлінні етнополітичною сферою: проблеми і шляхи вирішення. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. 2008. Вип. 43. С. 330–341.
14. Мелеганич Г.І. Місце та роль державних органів влади щодо забезпечення прав і свобод національних меншин: на прикладі Закарпатської області. Грані : науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. 2012. № 6. С. 125–129.
15. Мелеганич Г.І. Політико-правові основи становлення етнополітичного менеджменту в Україні. Україна-Цивілізація. Том 3 : Традиції та сучасність українського цивілізаційного простору: проблеми духовної, державної, національної єдності / Карпатський університет імені Августина Волошина ; Українська богословська академія ; редкол. : В.В. Бедь, архім. (гол. ред.) ; Є.І. Гайданка (відп. секр.), С.В. Урста та ін. Ужгород : Видавничий відділ КаУ, 2015. С. 84–92.
16. Підбережник Н. Інституційний механізм публічного управління у сфері етнополітичних відносин в Україні. Державне управління та місцеве самоврядування. 2017. Вип. 4 (35). С. 104–112.
17. Підбережник Н. Реалізація публічного етнополітичного менеджменту в Україні на сучасному етапі. Актуальні проблеми державного управління. 2017. № 4 (72). С. 74–78.
18. Підбережник Н.П. Інституційне забезпечення публічного управління етнополітичними відносинами на регіональному рівні в Україні. Теорія та практика державного управління. 2017. № 4 (59). С. 100–107.
19. Положення «Про Центр культур національних меншин Закарпаття у м. Ужгороді». Центр культур національних меншин Закарпаття. URL: http://centerkyltyr.pp.ua/category/%d0%bf%d1%80%d0%be-%d1%86%d0%b5%d0%b-d%d1%82%d1%80/ (дата звернення: 27.08.2025).
20. Постійна комісія з питань освіти, науки, духовності та національних меншин. Закарпатська обласна рада. URL: https://zakarpat-rada.gov.ua/oblasna-rada/postijni-komisiji/z-pytan-osvity-nauky-kultury-duhovnosti-molodizhnoji-polityky-fizkultury-i-sportu-natsionalnyh-menshyn-ta-informatsijnoji-polityky/ (дата звернення: 27.08.2025).
21. Про Експертну раду Міністерства культури України з питань етнополітики. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0246-17 (дата звернення: 16.11.2018).
22. Про Службу. Державна служба з етнополітики та свободи совісті. URL: https://dess.gov.ua/about/ (дата звернення: 27.08.2025).
23. Про Урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики : Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 р. № 164. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2014-%D0%BF#Text (дата звернення: 26.11.2024).
24. Рада громадських об’єднань національних меншин (спільнот) України. Державна служба з етнополітики та свободи совісті. URL: https://dess.gov.ua/rada-hromadskykh-ob-iednan-natsionalnykh-menshyn-spilnot-ukrainy/ (дата звернення: 27.08.2025).
25. Тимофеєв С. Управління у сфері етнонаціональних відносин за часів незалежності української держави. Державне управління та місцеве самоврядування. 2010. Вип. 2 (5). С. 52–59.
26. Уряд затвердив Положення про Державну службу України з етнополітики та свободи совісті. Урядовий портал. Дата оновлення: 21.08.2019. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-zatverdiv-polozhennya-pro-derzhavnu-sluzhbu-ukrayini-z-etnopolitiki-ta-svobodi-sovisti (дата звернення: 05.11.2019).
27. Червеняк К. Інституційне забезпечення державної етнонаціональної політики в Україні. Гілея: науковий вісник : збірник наукових праць / гол. ред. В.М. Вашкевич. Київ : Видавництво «Гілея», 2018. Вип. 137 (10). С. 358–362.
28. Чернова К.О. Етнополітичний менеджмент у феномені національної діаспори. Український соціум. 2007. № 1 (18). С. 115–121.
29. Buchyn M., Dutchak Kh. State policy of Ukraine and Poland for the protection of national minorities: comparative analysis. Humanitarian vision. 2019. Vol. 5. № 2. Р. 21–26.
30. Dehterenko А. Ethnopolitical management in the system of resilience of territorial communities of Ukraine. European Consortium for Political Research. URL: https://ecpr.eu/Events/Event/PaperDetails/78456 (дата звернення: 12.08.2025).