ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ МЕХАНІЗМІВ ВПЛИВУ ПРОПАГАНДИ НА СВІДОМІСТЬ В ІСТОРИЧНІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ

Анотація

У поданій науковій статті здійснено поглиблений теоретико-методологічний аналіз психологічних та соціальних механізмів впливу пропаганди на свідомість особистості та суспільства в історичній ретроспективі та в умовах сучасного глобалізованого інформаційного простору. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією методів інформаційного впливу, що стали ключовим інструментом гібридних війн та політичного маніпулювання. Автор проводить чітку диференціацію між масовою та колективною свідомістю як об’єктами пропагандистського впливу, виокремлюючи їхні унікальні характеристики. Масова свідомість описується як гетерогенна, анонімна структура з низьким рівнем критичного аналізу, де домінують емоційні реакції, навіювання та сугестивність. У цьому контексті детально проаналізовано ідеї Гюстава Лебона щодо «психології натовпу» та концепцію міфологізації Ролана Барта, яка пояснює сприйняття сконструйованих ідеологем як природних фактів. Особливу увагу приділено механізмам «чорної» пропаганди, що базуються на викривленні історичних, географічних та політичних міфів. Другий вектор дослідження зосереджений на колективній свідомості, яка, на відміну від масової, ґрунтується на сталих групових цінностях та ідентичності. Визначено, що вплив на колективну свідомість є більш складним процесом, який потребує залучення лідерів думок та інтеграції наративів у глибинні переконання цільових груп. В роботі структуровано елементи пропагандистського повідомлення: від адресанта (актора) до каналів доставки та очікуваних поведінкових змін реципієнта. Важливе місце займає порівняльний аналіз «своєї» (захисної) та «ворожої» пропаганди. Захисна пропаганда розглядається як засіб підтримки морального духу та національної єдності, що базується на легітимних фактах. Ворожа ж пропаганда ідентифікується як деструктивна система маніпуляцій, спрямована на підрив довіри та дезорієнтацію суспільства. Автор детально розкриває специфіку «Пропаганди 2.0» за Г. Почепцовим, де маніпуляція маскується під нейтральну інформацію через соціальні мережі, фреймінг, емоційне програмування (використання страху, гніву) та імітацію громадської думки ботофермами. Окремим вагомим блоком дослідження є соціально-психологічний механізм формування «образу ворога». Розкрито три рівні цього процесу: когнітивний (нав'язування шаблонів), афективний (викликання ненависті) та поведінковий (готовність до агресії). Наведено аналіз таких маніпулятивних технік, як «спіраль мовчання» Н. Ноель-Ноймана, «загальний вагон», мозаїчність сюжетів та негайна подача інформації, що знижує здатність до раціонального переосмислення подій. У висновках підкреслюється, що пропаганда є цілісною системою соціального конструювання реальності, яка вимагає від держави та громадянського суспільства розробки комплексних стратегій інформаційної стійкості та критичного мислення