ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ЗМІСТУ ІНОЗЕМНИХ ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ У РОСІЙСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ ХІХ СТОЛІТТЯ

Тетяна Ніколаюк

doi:10.32782/2305-9389/2026.34.26

Тетяна Ніколаюк Національна Академія образотворчого мистецтва і архітектури https://orcid.org/0000-0001-5133-4033

DOI: https://doi.org/10.32782/2305-9389/2026.34.26

Ключові слова: спростування історичних міфологем, методи фальсифікації змісту історичних джерел, стратегія трансформації текстів, топоніми «Росія» й «Московія»

Анотація

У роботі досліджуються факти фальсифікації царськими перекладачами ХІХ століття змісту текстів іноземних дипломатів про пізньосередньовічні володіння московських Рюриковичів. Для цього простежено вживання топонімів «Московія» й «Росія» у листах іноземних дипломатів та в їх російських перекладах. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, порівняльного аналізу та зіставлення відомостей про Московію, що містяться в листах іноземців XVI cт., із російськими перекладами цих листів, виконаними в умовах панування жорсткої імперської цензури. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше проведений порівняльний аналіз історичних описів Московії іноземних дипломатів Альберто Кампензе та Павла Іовія Новокомського для Папи Климента VII з їх перекладами російською мовою у 1836 році. Доведено, що царські літератори В. Семенов та М. Михайловський, дотримуючись доктрини «Москва – Третій Рим», у своїх поясненнях до перекладів обґрунтовували право Москви на захоплення литовських територій із православним руським населенням. Також проаналізовано претензії тодішніх московських лідерів на візантійську спадщину, що призвело до додавання титулу «Государь всієї Русі» до титулу правителя Московії. Висновки. Доведено, що царські перекладачі В. Семенов та М. Михайловський навмисно вчинили фальсифікації, замінивши у перекладах листів Альберто Кампензе та Павла Іовія Новокомського фінно-угорську назву московських володінь Рюриковичів «Московія» православним терміном «Росія». З’ясовано, що стратегії трансформації змісту перекладів, застосування методів упущення або підміни географічних термінів імперські історики використовували для обгрунтування історичних міфологем, якими послуговуються і сучасні російські історики. У сукупності це дало змогу всебічно розкрити предметне поле дослідження.

Посилання

1. Агеева О. Титул «император» и понятие «империя» в России в первой четверти XVIII века. Мир истории. Электронный журнал. 1999. № 5. URL: https://www.historia.ru/1999/05/ageyeva.htm [дата звернення: 12.10.2022].
2. Денисенко В. Як зруйнувати русскій мир. Київ: Наш формат, 2023. 208 с.
3. Жиленко І. Синопсис Київський. Лаврський альманах. Ред. рада: В.М. Колпакова (відп. ред) та ін. Київ: ВІПОЛ, 2002. URL: http://litopys.org.ua/synopsis/syn.htm [дата звернення: 20.02.2024].
4. Карташев А. В. Очерки по истории Русской церкви: в 2 т. Т.1. Минск: Белорусский экзархат, 2007. 717 с.
5. Кінан Е. Російські міфи про київську спадщину. Збірка статей. Російські історичні міфи. Київ: «Критика», 2001. URL: http://litopys.org.ua/keenan/keen03.htm [дата звернення: 02.02.2023].
6. Клосс Б.М. О происхождении названия «Россия». Москва: Языки славянской культуры, 2012. 150 с.
7. Lettera d’ Alberto Campense intorno le cose di Moscovia al Beatissimo padre Clemente VII. Pontefice massimo. Библиотека иностранных писателей о России. Отделение первое, том первый. Иждивением М. Калистратова, трудами В. Семенова – И. Барбаро, А. Контарини, А. Кампензе, П. Иовий. Санкт-Петербург: в типографии III отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии. 1836. Т.1. С. 457–482. URL: https://www.prlib.ru/item/1091184 [дата звернення 12.02.2022].
8. Мавродин В. «Древняя Русь (происхождение русского народа и образование Киевского государства». Москва: ОГИЗ Госполитиздат, 1946. 309 с.
9. Мавродин В. Образование единого русского государства. Ленинград: Изд-во Ленинград. гос. ун-та, 1951. 328 с.
10. Ніколаюк Т.А. Спростування міфологеми про належність сучасних росіян до слов’янського етносу. Вчені записки Таврійського університету. Серія Історичні науки. 2022. Т.33 (72) № 2. С. 74–81. DOI https://doi.org/10.32838/2663-5984/2022/2.11
11. Ніколаюк Т. А. Топоніміка руської православної ойкумени на західноєвропейських мапах епохи Ренесансу. Вчені записки Таврійського університету. Серія: Історичні науки. 2022. 33 (72), № 4. С. 212–220. DOI https://doi.org/10.32782/2663-5984/2022/4.33
12. Павел Иовий Новокомский. Книга о посольстве, отправленном Василием Иоанновичем, Великим князем Московским, к Папе Клименту VII. В: Библиотека иностранных писателей о России. Отделение первое, том первый. Иждивением М. Калистратова, трудами В. Семенова – И. Барбаро, А. Контарини, А. Кампензе, П. Иовий. Санкт-Петербург: в типографии III отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии. 1836. Т.1. С. 517–567, C. 590–608. URL: https://www.prlib.ru/item/1091184 [дата звернення 24.11.2022].
13. Pauli Iovii Novocomensis, de Legatione Basilii magni Principis Moscoviae ad Clementem VII. Библиотека иностранных писателей о России. Отделение первое, том первый. Иждивением М. Калистратова, трудами В. Семенова – И. Барбаро, А. Контарини, А. Кампензе, П. Иовий. Санкт-Петербург: в типографии III отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии. 1836. Т.1. С. 569–590. URL: https://www.prlib.ru/item/1091184 [дата звернення 24.11.2022].
14. Письмо Альберта Кампензе к Папе Клименту VII о делах Московии. Библиотека иностранных писателей о России. Отделение первое, том первый. Иждивением М. Калистратова, трудами В. Семенова – И. Барбаро, А. Контарини, А. Кампензе, П. Иовий. Санкт-Петербург: в типографии III отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии. 1836. Т.1 С. 405–457; С. 485–512. URL: https://www.prlib.ru/item/1091184 [дата звернення 26.11.2022].
15. Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Міфи та правда про трьох братів слов’янських зі «спільної колиски». Київ: Видавничий центр «Академія», 2001. 153 с.
16. Півторак Г. Етнічна належність Київської Русі та її консолідуючий етнос (Київська Русь як ранньоукраїнська держава). Історичний атлас України. Найдавніше минуле, Русь Київська держава. Галицько-Волинська держава. /керівник проекту й автор-упорядник Юрій Лоза. Київ: Видавництво «Мапа», 2010. С. 123–129.
17. Плохій С. Загублене царство. Історія «Русского мира» з 1470 року до сьогодні/ пер. з англ. В. Семенова, Є. Євменова; наук. ред. ч. I–IV С. Лунін; худож.-оформлювач М. Мендор. Харків: Бібколектор, 2019. 308 с.
18. Соболевский А. И. История русского литературного языка. Ленинград: Наука. 1980. 200 с.
19. Филофей. Послание Великому князю Василию, в котором об исправлении крестного знамения и о содомском блуде. Под ред. Д. С. Лихачева, Л. А. Дмитриева, А. А. Алексеева, Н. В. Понырко. Библиотека литературы Древней Руси. Электронные публикации Института русской литературы (Пушкинского дома) РАН. Т. 9: Конец XIV – первая половина XVI века. СПб.: Наука, 2000. URL: http://lib.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=5105 [дата звернення:
23.01.2022].
20. Штепа П. Московство: його походження, зміст, форми й історична тяглість. (4-е вид.). Дрогобич: Видавнича фірма Відродження, 2003. 412 с.
21. Штепа П. Українець і москвин: дві протилежності. Тернопіль: Видавництво «Крила», 2022. 688 с.
22. Юсова Н. Проблема «давньоруської народності» у праці В.В. Мавродіна «Образование Древнерусского государства» (1945). RUTHENICA, 2002. 1. С. 152–163. URL: http://resource.history.org.ua/publ/ruthenica_2002_1_152
23. Яковенко Н. Від «Русі» до «України» (назви й самоназви української території). Історичний атлас України. Найдавніше минуле, Русь Київська держава. Галицько-Волинська держава. Керівник проекту й автор упорядник Лоза. Київ: Видавництво «Мапа», 2010. С. 140–141.