FALSIFICATION OF THE CONTENT OF FOREIGN HISTORICAL SOURCES IN RUSSIAN TRANSLATIONS OF THE 19TH CENTURY
Abstract
The paper investigates the facts of falsification by tsarist translators of the 19th century of the content of texts by foreign diplomats about the late medieval possessions of the Muscovite Rurikovichs. To this end, the use of the toponyms “Muscovy” and “Russia” in the letters of foreign diplomats and in their Russian translations was traced. The research methodology is based on the principles of historicism, comparative analysis, and comparison of information about Muscovy contained in the letters of foreigners of the 16th century with the Russian translations of these letters, made under the reign of strict imperial censorship. The scientific novelty of the article lies in the fact that for the first time a comparative analysis of the historical descriptions of Muscovy by foreign diplomats Alberto Campense and Pavel Iovius Novokomsky for Pope Clement VII with their translations into Russian in 1836 has been carried out. It is proven that the tsarist writers V. Semenov and M. Mikhailovsky, adhering to the doctrine of "Moscow – the Third Rome", in their explanations to the translations justified the right of Moscow to seize Lithuanian territories with the Orthodox Rus' population. The claims of the then Moscow leaders to the Byzantine heritage, which led to the addition of the title "Sovereign of All Russia" to the title of the ruler of Muscovy, are also analyzed. Conclusions. It is proven that the tsarist translators V. Semenov and M. Mikhailovsky deliberately committed falsifications, replacing the Finno-Ugric name of the Muscovite possessions of the Rurikovichs “Muscovy” with the Orthodox term “Russia” in the translations of the letters of Alberto Campense and Pavel Ioviy Novokomsky. It is found out that the strategies of transforming the content of translations, applying methods of omitting or replacing geographical terms were used by imperial historians to substantiate historical mythologies, which are also used by modern Russian historians. Taken together, this made it possible to comprehensively reveal the subject field of the study
References
2. Денисенко В. Як зруйнувати русскій мир. Київ: Наш формат, 2023. 208 с.
3. Жиленко І. Синопсис Київський. Лаврський альманах. Ред. рада: В.М. Колпакова (відп. ред) та ін. Київ: ВІПОЛ, 2002. URL: http://litopys.org.ua/synopsis/syn.htm [дата звернення: 20.02.2024].
4. Карташев А. В. Очерки по истории Русской церкви: в 2 т. Т.1. Минск: Белорусский экзархат, 2007. 717 с.
5. Кінан Е. Російські міфи про київську спадщину. Збірка статей. Російські історичні міфи. Київ: «Критика», 2001. URL: http://litopys.org.ua/keenan/keen03.htm [дата звернення: 02.02.2023].
6. Клосс Б.М. О происхождении названия «Россия». Москва: Языки славянской культуры, 2012. 150 с.
7. Lettera d’ Alberto Campense intorno le cose di Moscovia al Beatissimo padre Clemente VII. Pontefice massimo. Библиотека иностранных писателей о России. Отделение первое, том первый. Иждивением М. Калистратова, трудами В. Семенова – И. Барбаро, А. Контарини, А. Кампензе, П. Иовий. Санкт-Петербург: в типографии III отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии. 1836. Т.1. С. 457–482. URL: https://www.prlib.ru/item/1091184 [дата звернення 12.02.2022].
8. Мавродин В. «Древняя Русь (происхождение русского народа и образование Киевского государства». Москва: ОГИЗ Госполитиздат, 1946. 309 с.
9. Мавродин В. Образование единого русского государства. Ленинград: Изд-во Ленинград. гос. ун-та, 1951. 328 с.
10. Ніколаюк Т.А. Спростування міфологеми про належність сучасних росіян до слов’янського етносу. Вчені записки Таврійського університету. Серія Історичні науки. 2022. Т.33 (72) № 2. С. 74–81. DOI https://doi.org/10.32838/2663-5984/2022/2.11
11. Ніколаюк Т. А. Топоніміка руської православної ойкумени на західноєвропейських мапах епохи Ренесансу. Вчені записки Таврійського університету. Серія: Історичні науки. 2022. 33 (72), № 4. С. 212–220. DOI https://doi.org/10.32782/2663-5984/2022/4.33
12. Павел Иовий Новокомский. Книга о посольстве, отправленном Василием Иоанновичем, Великим князем Московским, к Папе Клименту VII. В: Библиотека иностранных писателей о России. Отделение первое, том первый. Иждивением М. Калистратова, трудами В. Семенова – И. Барбаро, А. Контарини, А. Кампензе, П. Иовий. Санкт-Петербург: в типографии III отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии. 1836. Т.1. С. 517–567, C. 590–608. URL: https://www.prlib.ru/item/1091184 [дата звернення 24.11.2022].
13. Pauli Iovii Novocomensis, de Legatione Basilii magni Principis Moscoviae ad Clementem VII. Библиотека иностранных писателей о России. Отделение первое, том первый. Иждивением М. Калистратова, трудами В. Семенова – И. Барбаро, А. Контарини, А. Кампензе, П. Иовий. Санкт-Петербург: в типографии III отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии. 1836. Т.1. С. 569–590. URL: https://www.prlib.ru/item/1091184 [дата звернення 24.11.2022].
14. Письмо Альберта Кампензе к Папе Клименту VII о делах Московии. Библиотека иностранных писателей о России. Отделение первое, том первый. Иждивением М. Калистратова, трудами В. Семенова – И. Барбаро, А. Контарини, А. Кампензе, П. Иовий. Санкт-Петербург: в типографии III отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии. 1836. Т.1 С. 405–457; С. 485–512. URL: https://www.prlib.ru/item/1091184 [дата звернення 26.11.2022].
15. Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Міфи та правда про трьох братів слов’янських зі «спільної колиски». Київ: Видавничий центр «Академія», 2001. 153 с.
16. Півторак Г. Етнічна належність Київської Русі та її консолідуючий етнос (Київська Русь як ранньоукраїнська держава). Історичний атлас України. Найдавніше минуле, Русь Київська держава. Галицько-Волинська держава. /керівник проекту й автор-упорядник Юрій Лоза. Київ: Видавництво «Мапа», 2010. С. 123–129.
17. Плохій С. Загублене царство. Історія «Русского мира» з 1470 року до сьогодні/ пер. з англ. В. Семенова, Є. Євменова; наук. ред. ч. I–IV С. Лунін; худож.-оформлювач М. Мендор. Харків: Бібколектор, 2019. 308 с.
18. Соболевский А. И. История русского литературного языка. Ленинград: Наука. 1980. 200 с.
19. Филофей. Послание Великому князю Василию, в котором об исправлении крестного знамения и о содомском блуде. Под ред. Д. С. Лихачева, Л. А. Дмитриева, А. А. Алексеева, Н. В. Понырко. Библиотека литературы Древней Руси. Электронные публикации Института русской литературы (Пушкинского дома) РАН. Т. 9: Конец XIV – первая половина XVI века. СПб.: Наука, 2000. URL: http://lib.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=5105 [дата звернення:
23.01.2022].
20. Штепа П. Московство: його походження, зміст, форми й історична тяглість. (4-е вид.). Дрогобич: Видавнича фірма Відродження, 2003. 412 с.
21. Штепа П. Українець і москвин: дві протилежності. Тернопіль: Видавництво «Крила», 2022. 688 с.
22. Юсова Н. Проблема «давньоруської народності» у праці В.В. Мавродіна «Образование Древнерусского государства» (1945). RUTHENICA, 2002. 1. С. 152–163. URL: http://resource.history.org.ua/publ/ruthenica_2002_1_152
23. Яковенко Н. Від «Русі» до «України» (назви й самоназви української території). Історичний атлас України. Найдавніше минуле, Русь Київська держава. Галицько-Волинська держава. Керівник проекту й автор упорядник Лоза. Київ: Видавництво «Мапа», 2010. С. 140–141.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.
