ПОШИРЕННЯ НЕПРАВДИВОЇ ТА МАНІПУЛЯТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ЗАГРОЗА ДЕМОКРАТІЇ У ДЕРЖАВАХ ЄС

Анотація

У статті розглядається еволюція феномену дезінформації як системної проблеми для демократичного розвитку Європейського Союзу. На основі останніх наукових досліджень, дезінформація розглядається не лише як неправдивий або оманливий контент, а як структурна умова, що виникає в результаті взаємодії геополітичної конфронтації, внутрішньої політичної поляризації та економіки уваги, що базується на платформах. Аналіз показує, що сучасні системи дезінформації функціонують у різних формах (державні операції впливу, маніпуляції всередині країни, комерційно мотивована дезінформація, алгоритмічне посилення та синтетичні медіа, створені штучним інтелектом) створюючи складне середовище, в якому оманливі наративи можуть швидко поширюватися та формувати громадську думку. У статті також досліджуються механізми, за допомогою яких дезінформація проникає в політичну сферу держав-членів ЄС, приділяючи особливу увагу ролі іноземних акторів, таких як Росія та Китай, а також внутрішніх акторів, включаючи популістські партії, гіперпартійні ЗМІ та ідеологічно організовані онлайн-спільноти. Особлива увага приділяється алгоритмічним інфраструктурам, які підтримують вірусність маніпулятивного контенту та послаблюють демократичні дебати. Дослідження критично оцінює багатогранну реакцію ЄС, а також внесок мереж перевірки фактів, ініціатив з медіаграмотності та організацій громадянського суспільства. Результати дослідження показують, що, незважаючи на значний інституційний прогрес, наявні заходи протидії дезінформації залишаються недостатніми з огляду на масштаби, швидкість та адаптивність сучасних методів маніпулювання інформацією. У статті стверджується, що демократична стійкість в ЄС вимагає комплексного підходу, який поєднує в собі забезпечення дотримання нормативних вимог, прозорість алгоритмів, сталу підтримку незалежної журналістики та перевірки фактів, комплексну політику медіаграмотності та скоординовані геополітичні стратегії. Зрештою, у дослідженні робиться висновок, що захист демократичного порядку ЄС у цифрову епоху залежить не тільки від запобігання шкідливому контенту, а й від зміцнення соціальних, інституційних та когнітивних основ довіри, плюралізму та громадянської активності