БОРОТЬБА ЗА ІСТОРИЧНУ ПАМ ’ЯТЬ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УКРАЇНЦІВ БУКОВИНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ .

  • Олександр Добржанський Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича https://orcid.org/0000-0002-3817-188X

Анотація

У статті проаналізовано формування історичної пам’яті українців Буковини в контексті становлення національної ідентичності в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Відзначено, що початковий рівень історичної пам’яті українців краю був на низькому рівні. Переважали середньовічні уявлення щодо етнічної приналежності, про якісь наукові знання з минулого годі було й говорити. Однак з середини ХІХ ст. в краї зароджується і стрімко розвивається український національний рух. Однією з підвалин цього руху стало конструювання історичної пам’яті, яка мала забезпечувати формування національної ідентичності. На початковому етапі цього процесу велике значення мали суперечки з румунськими політиками і науковцями, які насаджували концепції, що українці не є автохтонним народом Буковини. Українські громадські діячі доклали чимало зусиль, щоб показати хибність таких тверджень. Інші помилкові погляди на історичне минуле пропагували москвофіли, які зображували русинів Буковини як частину єдиного російського народу, а історію Буковини тісно ув’язували з історією Росії. Однак уже з середини 80-х років ХІХ ст. домінуючою силою в середовищі українців Буковини стають народовці, які послідовно доводили хибність теорій москвофілів, наголошували, що українці – це окремий народ, який має свою історію. Народовці велику увагу приділяли формуванню історичної пам’яті в місцевого населення. Наголошено, що чимале значення в цьому відігравало збирання і популяризація українського фольклору та усної народної творчості, зародження і розвиток нової української літератури. Робота по поширенню історичних знань проводилася в кількох площинах. Зокрема, популяризувалися наукові праці з історії України відомих українських істориків В. Антоновича, М. Грушевського та ін. Для менш підготовленого загалу, публікувалися невеликі за обсягом книжки, в яких в доступній для простих людей формі наводилися знання з історії України. Чималу роль в поширенні історичних знань відігравали культурно-освітні, наукові, мистецькі товариства. Активна робота досить швидко дала позитивні результати. Перед Першою світовою війною рівень національної свідомості українців Буковини значно зріс. Проявлялося це в переході на самоназву українець замість русин, в посиленні зв’язків з українцями Наддніпрянщини та Галичини, широким відзначенням національних свят як, наприклад, роковини народження Т. Шевченка, інших визначних діячів України.

Посилання

1. Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Чернівці, 1999. С. 413.
2. Історичне товариство в Чернівцях. Буковина. 1902. 24 листопада (7 грудня).
3. Зашкільняк, Л. Історична пам’ять та історіографія як дослідницьке поле для інтелектуальної історії. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2006–2007. № 15. С.855-862.
4. Каліщук О. У тіні Волині? Історія vs память. Львів, 2016.
5. Киридон А.М. Гетеротопії пам’яті: Теоретико-методологічні проблеми студій пам’яті. Київ, 2016.
6. Коннертон П. Як суспільства пам’ятають. Київ, 2004.
7. Кордуба М. Ілюстрована істория Буковини. Чернівці, 1906.
8. Купчанко Г. Буковина и еи русски жители. Вѣдень, 1895.
9. [Купчанко Г.]. Пѣсни Буковинскаго народа. Записки Юго-Западнаго отдѣла императорскаго русскаго географическаго общества. За 1874 г. Т. ІІ. К., 1875. С. 371-600
10. Купчанко Г. Русскій народъ. Русска Правда. 1889. Ч. 1. 1 січня.
11. Маковей О. Загальні замітки про поезії Ізидора Воробкевича. Воробкевич І. Твори. Львів, 1909.
12. Нора П. Теперішнє, нація, пам’ять. Київ, 2014.
13. Рѣчь отца Исидора Мартиновича, греко-православного приходника въ Оршовцахъ, на генеральномъ собраніи членовъ «Руской Беседы» въ Черновцахъ 1/13 Декабря 1869 г. Буковинская Зоря, 1870. 2 Февраля.
14. Рюзен Й. Нові шляхи історичного мислення. Львів, 2010.
15. Сборникъ пѣсенъ Буковинскаго народа. Составилъ А. Лоначевский (съ матерьяла, доставленного Г.И. Купчанкомъ въ Юго-Западный Отделъ Императорскаго Русскаго Географическаго Общества). Кіевъ, 1875.
16. Смаль-Стоцький С. Буковинська Русь. Чернівці, 1897.
17. Стрільчук Л. Контраверсійність політики пам’яті у сучасній Україні: проблеми подолання пострадянських наративів. Public history: selected issues: Collective monograph. Riga, Latvia : «Baltija Publishing», 2024. P. 180–201.
18. Стрільчук Л., Нінічук А. Війна пам’яті та війни пам’ятників у сучасних українсько-польських відносинах: монографія. Луцьк: Вежа-Друк, 2019.
19. Kaindl R. Geschichte der Bukowina. Erster Abschnitt. Czernowitz, 1896.
20. Kupczanko G. Die Schicksale der Ruthenen. Leipzig. Verlag von Wilhelm Friedrich, 1887
21. Special Orts-Repertorium der Bukowina. Wien, 1885.
Опубліковано
2026-05-01
Як цитувати
Добржанський, О. (2026). БОРОТЬБА ЗА ІСТОРИЧНУ ПАМ ’ЯТЬ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УКРАЇНЦІВ БУКОВИНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ . Літопис Волині, (34), 34-40. https://doi.org/10.32782/2305-9389/2026.34.05
Розділ
Історія України