ПРОПОВІДЬ ЯК МОРАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ДАВНЬОРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Ключові слова: проповідь, культура, панморалізм, Бог, душа, любов, благодать

Анотація

У статті йдеться про те, що проповідь у Давній Русі була ключовим жанром літератури і способом поши- рення християнства, становлячи моральноучительний ораторський твір, заснований на Біблії і житіях свя- тих, і служила для духовної настанови, пояснення віри, а також зачіпала питання моралі, суспільства і навіть політики, використовуючи цитати й алегорії для виховання праведного життя. Важливішими авторами були митрополити і книжки, а проповіді зачитувалися у церквах і монастирях. Метою проповіді було навчити людей основам віри, благочестя, пояснити складні місця Писання і формувати християнський світогляд. Жанром і фор- мою були усні настанови, які переписувалися і ставали частиною писемної культури, а також включалися тлу- мачення біблійних текстів життя святих, притч, настанов про боротьбу з гріхом, доброчесність і спасіння душ. Здійснена спроба показати, що проповідь у Давній Русі була не просто релігійною настановою, але й важ- ливим літературним, освітнім і ідеологічним інструментом епохи. Зазначається, що саме в мові проповідей реалізується, зберігається і передається через систему законів і символів, через культурно-мовну систему релігійна і ціннісна картина світу. Вказано, що проповідь у Давній Русі була основним жанром літератури і спо- собом духовної просвіти, становлячи усні і писемні моральноучительні тексти, що пояснювали біблійні істини, засуджували гріхи, оспівували подвиги святих і брали участь у формуванні ідеології, часто зачіпаючи політичні і суспільні питання через призму віри, першочергово на підставі візантійських зразків і живої традиції як засіб спасіння душ. Основними функціями проповіді були: освітня – через проповіді роз’яснювалось Слово Боже, фор- мувалися моральні орієнтири, ідеологічна – служили інструментом утвердження християнської влади і моралі і літературна – проповідь була самостійним жанром з характерною мовою, композицією (вступ, основна части- на, висновки) і проблемами (притчі, житія, аналогії).

Посилання

1. Білоус П. Паломницький жанр в історії української літератури. Житомир, 1997, 160 с.
2. Бондар С. Філософсько-історичний зміст циклу православних свят у духовній культурі України ХІ–ХІV ст. Давньоруське любомудріє: Тексти і контексти. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006, с. 34–76.
3. Горський В. Святі Київської Русі. К.: Абрис, 1964, 176 с.
4. Коржовська О. Апологія книжності в києворуських літописах. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки: (зб. наук. праць). Запоріжжя: ЗНУ, 2010, № 2, с. 147–152.
5. Паращук О. Ієрархічна структура авторитету Святого Письма у проповідях Кирила Туровського. Літературознавчі студії: Збірник наукових праць. К., 2011, вип. 31, с. 306–311.
6. Сивець Т. Когнітивні стратегії дослідження проповідницької літератури Київської Русі (на матеріалі проповіді Кирила Туровського «Слово в неделю по Пасце»). Науковий часопис національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 8: Філологічні науки (мовознавство, літературознавство): зб. наук. праць. К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2017, с. 104–107.
7. Сліпушко О. Еволюція та функціонування літературних образів у книжності Києворуської держави (ХІ – перша половина ХІІІ ст.): Монографія. К.: Аконіт, 2009, 416 с.
8. Филипович Л. Етнологія релігії: традиція вітчизняного релігієзнавчого осмислення і теоретичне вирішення проблем співвідношення релігії та етносу: дис. д-ра філос. наук / Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. К., 2000, 421 арк.
9. Толочко О., Толочко П. Київська Русь: К., Видавничий дім «Альтернативи», 1998. 352 с.
10. Цивілізаційна ідентичність українства: історія і сучасність / авт. кол. О. Рафальський (керівник), Я. Калакура (науковий редактор), О. Калакура, М. Юрій. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2022. 512 с.
11. Києво-Печерський патерик / Пам’ятки мови та письменства давньої України. К., 1930, т. 4, 470 с.
12. Пчела // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф.. Є. Онацький. Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. Буенос-Айрес, 1963, т. 6, с. 1541.
13. Історія філософії на Україні: філософія доби феодалізму. К.: Наукова думка, 1987, т.1, 400 с.
14. Пам’ятки мови та письменства давньої України. Т.4, 470 с.
15. Із київського Ізборника великого князя Святослава 1073 року / Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам’ятників письменської староукраїнщини ХІ – ХV ІІІ ст. К., 1922, 30 с.
16. Історія філософії на Україні: філософія доби феодалізму. К.: Наукова думка, 1987, т.1, 400 с.
17. Ричка В. Климент Смолятич // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін..; Інститут історії України. К.: Наукова думка, 2007, т. 4, с. 349.
18. Іларіон Київський. Слово про Закон і Благодать / Давня українська література. К.: Радянська школа, 1991. 576 с.
19. Кирило Туровський / Хрестоматія давньої української літератури (до кінця ХV ІІІ ст.). К.: Радянська школа, 1967, 784 с.
20. «Хожденіє» ігумена Даніїла / Хрестоматія давньої української літератури (до кінця ХV ІІІ ст.). 784 с.
Опубліковано
2026-05-01
Як цитувати
Михайло, Ю. (2026). ПРОПОВІДЬ ЯК МОРАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ДАВНЬОРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. Літопис Волині, (34), 128-133. https://doi.org/10.32782/2305-9389/2026.34.21
Розділ
Історія України