ІСТОРИЧНА ПАМ ’ЯТЬ ТА ПОЛІТИКА ПАМ ’ЯТІ ЄС ТА КРАЇН ЄВРОПИ
Анотація
У статті здійснено спробу комплексної характеристики меморіальної сфери. Розкрито сучасні інтерпретації ключових понять «історична пам’ять», «політика пам’яті», «історична політика», «політизація історії», «використання минулого», «війни пам’ятей» і вказано на міждисциплінарність їх вивчення.. Зроблено висновок, що історична політика в постмодерну епоху суттєво впливає на політику в цілому. При чому це стосується і внутрішньої політики, і формування цілісного репрезентаційного образу країни на зовнішньополітичній арені. Актуалізовано вплив політики пам’яті на сучасні міждержавні та міжнаціональні відносини. Особливо це стосується країн, які пройшли через посткомуністичні трансформації. Вказано, на сформовану у цих країнах модель «подвійної жертви». Окреслено також події Другої світової війни як об’єкт «війн пам’ятей», до яких активно долучені, науковці, державці інституції, політичні та громадські діячі різних країн. Проведено порівняльний аналіз європейської та національних політик пам’яті. Визначено важливість узгодження політики пам’яті для євроінтеграційних процесів. Підкреслено важливість переходу до стандартів й цінностей європейської спільноти у гуманітарній сфері. При цьому слід враховувати і прийняті у європейському співтоваристві стандарти пам’ятання, і особливості національної історії з її трагічними та героїчними сторінками. Стверджено, що в ідеалі політика пам’яті повинна бути спрямована на формування національної ідентичності, толерантності та пам’яті про історичні події, які мають значення для національної і світової історії. Водночас «війни пам’яті» доводять складність її проведення. У підсумку стверджено необхідність розширення наукового складника історичної пам’яті як необхідної складової формування об’єктивної та ефективної політики пам’яті.
Посилання
2. Frei N. Polityka wobec przeszłości. Początki Republiki Federalnej i przeszłość nazistowska, przeł. B. Ostrowska. Warszawa, 1999.
3. Habermas J. Kultur und Kritik. Verstreute Aufsätze. Frankfurt an Main: Suhrkamp Verlag, 1973.
4. Maurantonio N. The Politics of Memory. The Oxford Handbook of Political Communication. Edited by Kate Kenski and Kathleen Hall Jamilson. Oxford: Oxford University Press, 2014;
5. Megill A. History, Memory. Identity. History of the Human Sciences. 1998. Vol. 1. No 3. P. 37 – 62.
6. Nasrallah L. The politics of memory. Harvard Divinity Bulletin. 2005. Vol. 33. No 2.
7. „Obraźliwa instalacja” w Jedwabnem. Jest wezwanie do polskich władz. URL:https://tvn24.pl/polska/izrael-jad-waszemjestesmy-wsrtasnieci-nowymi-tablicami-w-jedwabnem-to-profanacja-pamieci-st8551369
8. Ponczek E. Polityka wobec pamięci versus polityka historyczna: aspekty semantyczny, aksjologiczny i merytoryczny w narracji polskiej. Przegląd Politologiczny. 2013. Nr 2. S. 7–22.
9. Snyder T. Źli przywódcy przekuwają cierpienia na swoja korzyść. Rozmawiał Juan Cruz, tłum. Anna Wójcicka. Gazeta wyborcza. 2020. 2 – 3 maja. Nr 102, dod. Agazyn Świateczny Wychodzi na Majówkę. S. 33.
10. Sułek A. Pamięć Jedwabnego. Gazeta Wyborcza. 2011. Nr 167. S. 18.
11. Traba R. Przeszłość w teraźniejszości: polskie spory o historie na początku XXI wieku. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2009. 325 s.
12. Troebst S. Geschichtspolitik. Politikfeld. Analyserabmen. Streitobjekt. Geschichtspolitik in Europa seit 1989 – Deutschland, Frankreich und Polen im Internationalen Vergleich. Göttingen, 2013.
13. Власенко С. Політика європейської пам’яті через призму євроінтеграції постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи: нормативно-правова основа. Аспекти публічного управління. 2023. Т. 11. № 2. С. 65 –73.
14. Геффернен М. Значення Європи. Географія та геополітика. Київ, 2011.
15. Європейська політика пам’яті = European Memory Politics: навч. посіб, / О. Тупахіна, Ю. Каганов, О. Маклюк, І. Павленко, К. Сіріньок-Долгарьова. Запоріжжя: ЗНУ, 2023.
16. Зашкільняк Л. Історична пам’ять і соціальні функції історії у сучасному світі. Україна – Європа – Світ. 2009. Вип. 2. С. 156–159.
17. Зерній Ю. О. Державна політика пам’яті як чинник утвердження української національної ідентичності: дис. ....
канд. політ. наук: 23. 00. 05 – етнополітологія та етнодержавознавство / Національний інститут статегічних досліджень. Київ, 2009.–
18. Киридон А. “Історична пам’ять” у просторі політики пам’яті. Історичні та політологічні дослідження. 2018. Спецвипуск. С. 45–53.
19. Киридон А. “Подолання минулого” в країнах Центрально-Східної Європи: основні тенденції. European Historical Studies. 2016. Issue 4. P. 126 – 143.
20. Киридон А. Гетеротопії пам’яті: теоретико-методологічні проблеми студій пам’яті. Київ: Ніка_ЦЕнтр, 2016. 320 с.
21. Коник А. “Історична пам’ять” та “політика пам’яті” в епоху медіакультури. Вісник Львівського університету. Серія журналістика. 2009. Вип. 32. С. 153–163.
22. Лозовий В. С. Історична політика в країнах Європейського Союзу як чинник консолідації суспільства та примирення народів: досвід для України. Стратегічна панорама. 2017. № 12. С. 30–35.
23. Нагорна Л. Національна ідентичність в Україні / Інститут політичних та етносоціальих досліджень. Київ, 2002.
24. Національна та історична пам’ять: словник ключових термінів / кер. авт. кол. А. Киридон. Київ: ДП НВЦ “Пріоритети”, 2013.
25. Петраков М. О. Тридцять років політики пам’яті в Європейському Союзі: національні та наднаціональні наративи спільного майбутнього. Політичне життя. 2024. Вип. 3. С. 39–52.
26. Польща та Україна у тридцятих – сорокових роках ХХ століття = Polska i Ukraina w latach trzydziestych – czterdziestych XX wieku: Невідомі документи з архівів спецслужб. Т. 4: Поляки і українці між двома тоталітарними системами, 1942–1945. Ч. 1-2 / Ґжеґож Мотика і Юрій Шаповал, наук. ред. Варшава – Київ, 2005
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
